Микола Сингаївський "Шепочуть мамині вуста" Магія поезії та музики

Пісня та кліп на вірш Миколи Сингаївського "Шепочуть мамині вуста". Цифрова версія. Відчуй, як класична поезія перетворюється на пісню — магія поезії та музики просто тут. #ПростийУкраїнець #SimpleUkr Микола Сингаївський (1936–2013) — це видатний український поет, прозаїк, публіцист і перекладач, чия творчість глибоко вкорінена в народних традиціях, просякнута щирою любов'ю до України, її природи, мови, до простих людей. Його називають "поетом-піснярем", адже багато його віршів стали улюбленими піснями, що співаються вже десятиліттями, назавжди увійшовши в золотий фонд української естради та народної творчості. Життя: від "Поліських джерел" до "Отчої землі" Микола Федорович Сингаївський народився 12 листопада 1936 року в селі Шатрище Коростенського району на Житомирщині, у мальовничому Поліссі. З дитинства він вбирав у себе красу природи, мелодійність народних пісень, мудрість предків, що стало невичерпним джерелом його натхнення. Освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Після закінчення навчання працював у різних виданнях, зокрема в газетах, журналах, видавництвах, а також на Українському радіо. Ця праця дала йому можливість глибоко пізнати життя людей, їхні радощі та турботи, що потім відбилося в його творах. Микола Сингаївський був членом Національної спілки письменників України. Він активно виступав на громадських заходах, багато їздив Україною, зустрічався з людьми, і його творчість завжди була близькою до народу. Творчість: слова, що співають Поезія Миколи Сингаївського вирізняється простотою, щирістю, проникливим ліризмом і надзвичайною музичністю. Він умів знаходити такі слова, які самі просилися на музику. Спадщина "співця душі української" Микола Сингаївський помер 22 лютого 2013 року в Києві. Він прожив насичене життя, присвячене слову та Україні. Його внесок в українську культуру є величезним. Він є лауреатом численних премій, зокрема літературної премії імені Лесі Українки, премії імені Василя Чумака. Проте, найголовнішою нагородою для нього стало те, що його вірші живуть у піснях, у серцях мільйонів українців, які люблять і співають "Чорнобривці" та інші його твори. Микола Сингаївський — це поет, який зумів донести до широкого загалу красу українського слова, її мелодійність і глибину. Його творчість залишається невід'ємною частиною нашої культурної ідентичності, символом любові до рідної землі, що передається з покоління в покоління. Шепочуть мамині вуста Дітей заждалась тиха мати, На жаль, немає і листа… – Нема часу, щоб написати, – Шепочуть мамині вуста. Не раз вона їх виглядала, Дозріли вже не раз жита… – Це, мабуть, знов зажура давня, – Шепочуть мамині вуста. Згадає ненька – і всміхнеться, Що десь онука вироста… – Пошли їй, доле, ніжне серце, – Шепочуть мамині вуста. Вона б сама до них летіла, Та відлетіли вже літа… – Пошли їм, доле, мужні крила, – Шепочуть мамині вуста. Весна вітає землю отчу, Вертають птахи до гнізда… – Чомусь недобачають очі, – Шепочуть мамині вуста.